Християнські історії для дітей. Урок довіри

25 сентября 2024 - Администратор

Урок довіри Марійка та Оленка гралися на дитячому майданчику біля свого будинку. Вони каталися на гойдалках, коли побачили свого друга Андрійка, який збирав шишки під великим деревом. “Привіт, Андрійку!” — весело вигукнули дівчатка. “Ми зараз підемо до річки будувати замки з піску. Підеш із нами?”

Андрійко замислився і відповів:

— Це цікаво! Але я спершу запитаю дозволу у мами.

Він побіг додому, щоб дізнатися, чи можна йому піти з подругами. Його мама, пані Олена, слухала, як син радісно розповідав про план.

— Ні, Андрійчику, — лагідно сказала мама. — Біля річки зараз багато комарів, і це небезпечне місце для гри без дорослих. Чому б тобі не залишитися вдома і не допомогти мені полити квіти у саду?

Андрійко нахмурився.

— Мені завжди нічого не можна! — пробурмотів він і пішов у свою кімнату.

Його настрій був зіпсований. Він уявляв, як весело граються дівчатка, і почувався засмученим. Але мама покликала його на кухню.

— Андрійчику, — звернулася мама, коли він неохоче прийшов, — я знаю, що ти хочеш погратися з друзями, але я турбуюся про твою безпеку. Давай поллємо квіти разом, а потім я розповім тобі цікаву історію.

Хлопчик зітхнув, але вирішив погодитися. Вони разом поливали квіти, і Андрійко почав розпитувати маму про рослини у саду. Мама терпляче пояснювала, як кожна квітка потребує догляду, і як Бог створив їх такими прекрасними.

Коли вони завершили, мама сіла на лавку і почала розповідати історію:

— Одного разу маленький хлопчик на ім'я Петро також хотів піти гратися з друзями, але його мама попросила залишитися вдома. Він був невдоволений, але погодився. І знаєш, що сталося потім? Пізніше він дізнався, що його друзі заблукали в лісі, і довелося викликати дорослих, щоб їх знайти. Петро зрозумів, що мама врятувала його від небезпеки.

Андрійко задумався. Він дивився на квіти, які вони полили, і відчув вдячність за турботу мами.

Раптом з двору сусідів визирнула бабуся Ганна.

— Андрійчику, підійди-но сюди! — покликала вона.

Хлопчик підбіг до паркану, і бабуся передала йому коробочку.

— Це старі іграшки мого онука. Я подумала, що тобі вони можуть сподобатися.

Андрійко відкрив коробку і побачив всередині маленькі дерев’яні фігурки тварин і людей. Його очі засвітилися від радості.

— Дякую, бабусю Ганно! Це чудово!

Він швидко повернувся до дому, щоб показати іграшки мамі. Вони разом роздивлялися фігурки і придумали гру, в якій вони будували містечко для людей і тварин.

Коли ввечері Андрійко ліг спати, він подумав, як добре пройшов його день. Хлопчик усвідомив, що мама дбає про нього і хоче, щоб він був у безпеці. Перед сном він прочитав молитву:

— Господи, дякую Тобі за маму, яка любить мене і завжди піклується про мене. Допоможи мені бути слухняним і довіряти її рішенням.

Наступного ранку Андрійко зустрівся з Марійкою та Оленкою. Вони розповіли, що біля річки їм не вдалося збудувати замки, бо пісок був мокрий і липкий. Андрійко показав їм свої нові іграшки, і всі троє весело гралися у дворі.

Діти, пам’ятайте: ваші батьки хочуть вам тільки добра, навіть якщо вам здається, що їхні заборони несправедливі. Довіряйте їм, адже вони люблять вас так само, як і Бог любить усіх нас.

Християнські історії для дітей. Урок довіри

Понравилась статья? Поделитесь:

Похожие статьи: