Християнські історії для дітей. "КУКУРУДЗЯНА ЛЯЛЬКА"
Ангеліна обережно йшла запиленою сільською дорогою, щоб не забруднити свої нові босоніжки. Вона хотіла подивитися, чи не видно татового автомобіля. «Ні, ще не видно, – сказала дівчинка сама до себе. – Як же тут в селі скучно, ні тобі телевізора, ні веселих подружок, навіть іграшок ніяких немає». Раптом вона почула, що хтось кличе її:
– Ей, хочеш яблуко?
Ангеліна відразу і не зрозуміла, звідки чується цей голос, а потім побачила, що за парканом сусіднього будинку, де не вистачало однієї штахети, стоїть пелехата босонога дівчинка і, дружелюбно посміхаючись, протягує їй маленьке зелене яблучко.
– Дякую, – взявши гостинець, чемно відказала Ангеліна і, дивлячись, як дівчинка смакує такими ж маленькими яблучками, відкусила шматочок. В тут мить її щелепи звело, дихання забило, якусь мить вона не могла зрозуміти, що з нею робиться. Ніколи в життя вона ще не їла нічого такого кислого.
– Що, Москву побачила? – посміхнулася дівчинка.
Ангеліна хотіла вже образитися, але побачивши добродушну посмішку дівчинки, відразу передумала.
– Вибач, я не знала, що ти не любиш кислого. Я люблю. Восени ці яблука великі і солодкі, але зараз падають лише такі, – поспішила вибачитися дівчинка, а побачивши, що її нова подруга знову посміхається, запитала, – А як тебе звати?
– Ангеліна.
– А мене – Оленка, – протягнула сільська дівчинка, оглядаючи Ангелінин новенький костюмчик, і зніяковіло відсмикуючи своє короткувате і дуже поношене платтячко. Але в наступну мить вона знову весело посміхнулася і запропонувала:
– А давай ляльками гратися!
– В мене тут немає ляльки, – з сумом відповіла Ангеліна.
– Не хвилюйся, я тобі дам, — бадьоро відказала Оленка, – тільки давай підемо в мою хатинку, а то щось дуже сонце пече.
«Хатинка» – це стара груша, під якою Оленка настелила сухої трави. Там було затишно і приємно. Коли дівчатка вмостилися на траві, Оленка витягла з-за пазухи свої «ляльки» – свіжі кукурудзяні качани. Побачивши здивований погляд Ангеліни, Оленка поспішила пояснити:
– Дивися, яка гарна лялька, яке в неї довге волосся, – і вона ніжно погладила кукурудзяні рильця. – Я вмію робити ляльки і з кульбабки, і з опалого цвіту яблуні, але кукурудзяна лялька – найгарніша, їй можна робити такі гарні зачіски!
І справді, в Оленчиних руках кукурудзяні качани ніби ожили, і дівчатка почали ними гратися як справжніми ляльками: робити зачіски, годувати, вкладати спати, ходити в гості, справляти дні народження…
– Ой, я щось зголодніла, – сказала Оленка, коли вони годували своїх ляльок пісочними «тістечками». – Зачекай мене тут, я зараз прийду! – Гукнула вона, біжучі додому.
Дівчинка і справді швидко повернулася, тримаючи в руках дві скибки чорного хліба. Одну вона простягла Ангеліні:
– Тримай, це торт, я його сама зробила!
Ангеліна з подивом крутила в руках дивний бутерброд, ніколи в житті вона ще не їла такого «торта»: скибка чорного хліба, зверху посипана цукром.
А Оленка, облизуючи цукор на пальцях, продовжувала:
– І зовсім не складно зробити такий торт. Потрібно спочатку відрізати скибку хліба, а потім змочити його водою, тільки не сильно, щоб він не став занадто мокрим. Потім змоченою стороною його покласти в цукор – і торт готовий.
Ангеліна несміливо відкусила шматочок своєї скибки і … їй сподобалося. Ледве встигла Ангеліна витерти долонею з губів цукор, як повз них, піднімаючи хмару пилюки, промчав автомобіль.
– Тато приїхав! – зіскочила вона з місця. – Я мушу йти.
З цими словами дівчинка простягнула Оленці кукурудзяну ляльку.
– Бери собі, хай це буде мій подарунок тобі, – посміхнулася Оленка.
Ангеліна подякувала своїй новій подрузі і, пригорнувши до грудей ляльку, побігла у свій двір.
Коли вони від’їжджали додому, Ангеліна, як завжди, повернувшись обличчям у заднє скло автомобіля, махала рукою на прощання бабусі і дідусю. І раптом вона побачила, що біля воріт сусіднього будинку стояла босонога дівчинка Оленка, гризла маленькі зелені яблучка і також махала їй на прощання рукою. Ангеліна посміхнулася і також помахала їй.
– Це твоя нова подруга? – запитала мама, коли Ангеліна зручно вмостилася біля неї на м’якому сидінні
– Так, це Оленка… – і дівчинка детально розповіла про знайомство з цією веселою дівчинкою: про неймовірно кислі яблучка, про кукурудзяну ляльку і, нарешті, про її незвичайний «торт». Ангеліна так захопилася розповіддю, що лише коли закінчила, помітила на маминих очах сльози.
– Мамо, чому ти плачеш? – здивувалася дівчинка.
– А ти, Ангеліно, – запитала у відповідь мама, – чи вгостила ти Оленку цукерками, чи бананами, що я тобі привезла?
– Ой, мамо, я щось не подумала, – зніяковіла Ангеліна.
– Бачиш, дитинко моя, в Оленки дуже велика сім’я, в неї є ще п’ять братиків і сестричок, а вона шоста. Звичайно, її батькам важко забезпечити таку велику сім’ю, але проте Оленка – дуже щедра дівчинка, вона поділилася з тобою тим, що в неї було.
– Мамочко, як я можу виправити свою помилку? – розчулено запитала Ангеліна.
– Чим ти зможеш чимось поділитися з Оленкою? Можливо, ми зберемо одяг, який ти вже не носиш, та й наступного разу завеземо Оленці.
– Так, так, – зраділа донька, – і ті чорні туфельки з бантиком.
Цю ідею Ангеліна прийняла з радістю, однак їй хотілось подарувати своїй новій, такій добрій, подрузі ще щось, чому б вона дуже зраділа. В дівчинки було достатньо часу подумати дорогою, а коли вони вже приїхали додому, в неї вже була готова ідея.
Зайшовши в хату, Ангеліна відрізу побігла у свою кімнату. Там, на маленькому диванчику, рядочком чемно сиділи її ляльки, від найменшої до найбільшої. Ангеліна взяла в руки одну з них – в гарному блакитному платтячку з хвилястим волоссям:
– З наступного тижня, Ненсі, ти будеш жити в Оленки. Вона дуже хороша дівчинка і буде тебе любити не менше, ніж я, – сказала Ангеліна ляльці, ніжно пригорнувши її, а повернувшись до інших іграшок продовжила, – А з вами тепер буде жити моя нова лялька.
І коли вона посадила кукурудзяну ляльку на диванчик, їй здалося, що інші ляльки привітно посміхнулися їй як своїй новій подрузі.
Понравилась статья? Поделитесь:
Похожие статьи:
Християнські історії для дітей. "ВЕСЕЛІ КАНІКУЛИ"
Християнські історії для дітей
Християнські історії для дітей. Запаслива мишка
Християнські історії для дітей. "Cнігова баба"
Християнські історії для дітей. "Маленький мурашка працівник"
Нет комментариев. Ваш будет первым!