Оповідання для дітей та дорослих "Вугілля на голові"

Вступна частина. Приклад з іграшкою.

Оповідач показує дітям дуже гарну іграшку, яка всім подобається.

Погляньте, дітки, у мене дещо є. Це моя улюблена іграшка, якою я  хотіла б з вами поділитися! Але, от біда, як же бути?.. Адже іграшка у мене лише одна, а вас багато. Як думаєте, якщо я подарую іграшку Надійці, зможу її ще Миколці подарувати? А якщо подарую її Михайликові, то іншим діткам не дістанеться, вірно? Хотілося б усіх вас порадувати…

Але є ще одна проблема – ця іграшка і мені дуже подобається. Вона моя найулюбленіша! Якщо ж подарую її, у мене такої вже не буде. А без неї мені навіть вночі тяжко заснути… Мабуть, її нікому не буду дарувати. Подарую щось інше.

Цікаво, а що у мене є такого, чим би я могла поділитися з усіма вами одночасно? І бажано, щоб після цього і мені лишилося, а можливо, стало б ще більше. Чи буває таке?

Ви поки що подумайте над моїм запитанням, а я тим часом розповім цікаву історію.

РОЗПОВІДЬ

Розкажу Вам історію, в якій головними героями будуть Максимко і Галинка. Ви, мабуть подумаєте, що мова піде про двох хороших друзів, але на жаль, це не так. Ці хлопчик і дівчинка були сусідами й дуже нагадували своєю поведінкою котика з собачкою. Звісно, буває таке, що котики та собачки дружать між собою, але частіше за все, вони сперечаються і ганяються одне за одним.

Так ось, і наші Галинка з Максимком теж ніяк не могли полагодити. Точніше, Галинка завжди жалілася, що Максимко її першим зачіпає. А от Максимкові здавалося, що навпаки, це Галинка у всьому винна – то подивиться на нього якось не так, то посміється, коли він впаде, чи щось не так зробить,  а іноді навіть і обзивається. І взагалі, як тільки побачить його, Максимка, то одразу нахмурюється і не хоче бавитися у загальні ігри.

Дуже часто Галинка приходила до дому вся в сльозах – то Максимко її штовхнув, за те, що вона його обізвала дурником, то сказав, що вона жадібна, бо вона не поділилася з ним улюбленою іграшкою, то просто смикнув за косичку без причини, а це було так боляче і образливо!

Щосуботи Галинка разом із своїми батьками ходили до церкви. І щодня читали Біблію (мабуть, так само як і ви). Їй дуже подобався цей сімейний час. А вам подобається разом із сім’єю досліджувати Біблію, слухати нові біблійні історії?

Так ось, одного разу Галинчин тато прочитав один ну дуже цікавий біблійний текст (скажу по секрету, цікавих текстів у Слові Божому дуже багато!). Я хочу і вам його зачитати – він міститься у книзі приповістей Соломонових, 25 розділі та віршах 21-22.

 «Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його хлібом; як він прагне, напій його водою, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову, і Господь надолужить тобі!»

- О, — сказала Галинка, — як би я хотіла висипати розпечене вугілля на голову одному хлопчикові! Уявляєте, як це було б смішно?

— Тобі, можливо смішно, а от йому? – з усмішкою спитала мама.

— А мені байдуже до його почуттів. Не треба було мене ображати!

— Ну добре, — погодився тато, — давай так і зробимо! Ми з мамою не проти, щоб ти висипала на голову Максимкові трохи розпеченого вугілля.

Очі дівчинки наповнились здивуванням: «Як це? Невже батьки дійсно не проти?». А тато продовжив:

— Давай перечитаємо цей біблійний текст знову, можливо зрозуміємо як нам втілити в життя твою ідею. – і тато знову повторив прочитане.

Тепер Галинка ще більше здивувалася:

— Так що ж це виходить? Він мені зло робить, а я його годувати маю? Хлібом?

— Так пропонує нам робити Біблія, а вона ніколи не обманює!

— Нагодувала б того Максимка так, щоб він луснув і більше ніколи не просив! – надулася дівчинка.

Тато із мамою люблячи подивились на свою донечку і одне на одного, а потім батько продовжив:

— Знаєш, Галинко, цей самий текст міститься і у Новому завіті, і там є продовження. Хочеш прочитаємо?

Дочекавшись ствердження, дорослі відкрили послання до Римлян 12:20,21, де мама зачитала наступне:  «… Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!»

— Добре, матусю, я майже зрозуміла, але мені потрібен час, щоб обдумати почуте. Я дійсно хочу навчитись перемагати зло добром! Давайте помолимося за це всією сім’єю.

І донечка з батьками прихилили коліна, щоб попросити Господньої допомоги у цій ситуації. Галинка більше не хотіла ворогувати ні з ким, і навіть із своїм надокучливим сусідом.

…

Наступного дня, виходячи на прогулянку, Галинка захопила із собою декілька цукерок. І це зовсім не для того, щоб самій все з’їсти і навіть не для подруг. У неї був деякий план. Вона чекала нагоди.

І от, як тільки Максимко спробував її образити, Галинка швидко розвернулася до нього нібито щоб вдарити, але…  простягнула цукерку:

— Ось, тримай!

Дівчинка щиро посміхнулася. А хлопчик від такого неочікуваного вчинку просто оторопів. Кілька секунд він дивився то на цукерку, то на Галинку і нічого не міг зрозуміти. «А, ясно! Вона ж хоче мене розіграти», — подумав він і розвернувшись відійшов.

— Не бійся, не отруєна, в мене ще одна така є, пригощайся!

Хлопчик недовірливо вихопив цукерку з рук дівчинки, очікуючи, що вона так легко її не віддасть, але Галинка, навпаки, дружелюбно всміхнулася.

— Дивна ти якась сьогодні.., — зверхньо кинув хлопчик і зніяковіло пішов бавитися.

Ще наступного дня діти теж гуляли на подвір’ї, але вже ніхто ні до кого не говорив. Не було настрою смикати дівчат за косички. Максимко тихо собі бавився машинками високо на турніку. Він був трохи спантеличений вчорашнім і не хотів, щоб його хтось рухав. Та раптом одна з машинок впала на землю. Злізати за нею було трішки тяжко, але ж поряд гралися дівчатка! Вони часом люблять позачіпатися – підіймуть іграшку і вимагають щось пообіцяти або зробити. І дійсно, от уже Галинка підбігла до його машинки, підняла…

Тільки Максимко хотів вигукнути: «Не чіпай, це моє!», та побачив, що цього разу дівчинка не ховає іграшку за спину, а простягає її власникові:

— Ось, бери, адже ти так високо, ще впадеш!

— Дякую, — ледь чутно видавив із себе хлопчик.

Ще якогось дня, Галинка допомогла Максимкові та ще одному хлопчикові піднятися, коли ті впали з велосипедів і побили коліна. А потім пригостила хлопців печивом, яке пекла разом із мамою.

З того часу Максимко більше не зачіпав нікого з дівчаток, а на Галинку навіть дивився з повагою і почав першим вітатися. Згодом вони навіть почали ділитися одне з одним іграшками, а ще  пізніше – разом бавитися і дружити! Максимко став ледь не найкращим другом Галинки і  справжнім захисником  всіх дівчат.

Ось так дівчинка, яка почала робити добро, змогла перевиховати найбільш задирливого хлопчика на все подвір’я.

Практичне застосування уроку. Поділись добром – засвіти світло.

Оповідач готує для кожного слухача свічку. Запалює одну з них і вимикає світло.

Друзі, ви дуже уважно слухали цю історію. Що вам найбільше у ній сподобалось? А який персонаж вам більше до душі?

Підкажіть, то чим Галинка змогла поділитися з Максимком? Так, вона ділилася не лише печивом та цукеркою, а й своєю добротою.

Зараз я хочу роздати кожному з вас по маленькій свічечці і кожен спробує поділитися з іншим світлом. Як думаєте, нам від цього стане гірше чи краще?

Кожен по черзі запалює свічку дитини, що стоїть поряд, таким чином всі передають світло одне одному.

Точно так, як ми ділимося світлом, і його при цьому стає ще більше, ми можемо ділитися добром і своєю любов’ю. Від цього, добра на планеті стане значно більше і у нас самих в тому числі.

Діліться добром з оточуючими, навіть якщо вони на це не заслуговують!

Понравилась статья? Поделитесь:

Похожие статьи:

Християнські історії для дітей. Запаслива мишка

Християнські історії для дітей. "Cнігова баба"

Християнські історії для дітей

Християнські історії для дітей. "ВЕСЕЛІ КАНІКУЛИ"

Християнські історії для дітей. "Маленький мурашка працівник"